Підстави припинення права користування землею

Право користування земельною ділянкою не припиняється у разі набуття права власності іншою особою на житловий будинок або будь-яку споруду на цій ділянці.

14 лютого 2017 року Справа № 923/279/16 Вищий господарський суд України

«…підставами примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку є: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом (ст. 143 Земельного кодексу України).

З викладеного вбачається, що приписи зазначеної статті не передбачають такої підстави для примусового припинення права землекористування, як набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, на що посилається позивач, а відтак чинне законодавство не передбачає можливості припинення права користування земельною ділянкою в примусовому порядку за рішенням суду у зв'язку з вказаними обставинами.

Колегія суддів зазначає, що позбавлення суб'єкта права постійного землекористування земельної ділянки після державної реєстрації цього права поза межами підстав, визначених ст. 143 Земельного кодексу України, є порушенням права останнього на користування земельною ділянкою».

Припинення права користування землею у разі смерті

Право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи.

15 лютого 2017 р. 178/1918/14-ц Колегія суддів судової палати у цивільних справах ВССУ

«… ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.»

Земельні питання у порядку цивільного судочинства

Порядок судового оскарження, щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, затвердження цього проекту і передачі земельної ділянки у приватну власність, визнання протиправною та скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки.

Подібні справи розглядаються у порядку цивільного судочинства.

Постанова від 31 січня 2017 року № 21-1237а16
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

«У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу ГУ Держземагентства від 13 серпня 2014 року № 17-460/16-14-СГ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_2, затвердження цього проекту і передачі земельної ділянки у приватну власність; визнання протиправною та скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки.»

«Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

Із наведеного вище неповного переліку обставин убачається, що предметом спору у цій справі були реєстраційні дії із державної реєстрації за третьою особою права власності на земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту, яка, з позиції позивача ОСОБА_1, не була вільною і тривалий час перебувала в користуванні позивача та членів її родини, тоді як третя особа ОСОБА_2 дотримується протилежної позиції і вважає, що він набув на неї право власності на законних підставах.

Цей спір сторони та суди визнали таким, що належить до юрисдикції адміністративних судів.

Однак у контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між його суб’єктами, такий висновок не можна визнати правильним.»

«Рішення суду касаційної інстанції, яке переглядається, про законність реєстраційних дій, ґрунтується на юридичних фактах, стосовно яких існує спір про право на земельну ділянку, до вирішення якого і поза зв’язком з яким не можуть бути розв’язані питання, пов’язані з реєстрацією права власності на землю. Позаяк це рішення, як і рішення судів попередніх інстанцій, помилково були розглянуті в порядку адміністративного судочинства, відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини другої статті 243 КАС вони підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі – закриттю.

Рішення про закриття справи не обмежує сторони у реалізації захисту свого права на земельну ділянку у порядку цивільного судочинства».

Зміна умов договору оренди землі

Надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

07 лютого 2017 року Справа № 910/5373/16 Вищий господарський суд України

«Виконувач обов'язків керівника Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Ремторгустаткування" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 № 72-6-00371, а саме: викладення пункту 4.2 в такій редакції:

"Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки". Позов вмотивовано прийняттям міською радою рішення про затвердження нормативної грошової оцінки земель, відповідно до якої визначається розмір орендної плати, приписами статей 14 Конституції України, статей 288, 289 Податкового кодексу України, статей 1, 13, 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі".

Відповідач проти позову заперечив, вказавши, що позивач передчасно звернувся з позовом до суду, оскільки не надсилав пропозицій відповідачу щодо внесення змін до договору у відповідності до вимог статті 188 Господарського кодексу України».

Позов задоволено – О.Б.

«Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини 2 статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Відтак, висновки судів щодо наявності підстав для задоволення позову та приведення розміру орендної плати за земельну ділянку у відповідності до вимог чинного законодавства є законними та обґрунтованими, при цьому доводи касаційної скарги щодо передчасності звернення з позовом до суду спростовуються обґрунтованими, доводами судів попередніх інстанцій.»

Момент набуття чинності договору оренди землі

Саме від моменту реєстрації договору оренди землі починається відлік 5-ти річного строку дії договору. Зустрічались і інші позиції, в яких на перше місце ставилось фактичне користування земельною діялнкою.

01 лютого 2017 р. 547/61/16-ц Колегія суддів судової палати у цивільних справах ВССУ

«Згідно з положеннями ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. 

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень ст. 638 ЦК України, ст. ст. 125, 126 ЗК України, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України, виклавши правову позицію із цього питання у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16.

Враховуючи вищевикладене, помилковими є висновки судів щодо початку і закінчення строку дії договору оренди землі від 08 квітня 2008 року, який було зареєстровано 06 вересня 2010 року, адже саме від моменту реєстрації договору починається відлік 5-ти річного строку дії договору».

Підстава для розірвання договору оренди землі

Підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

01 лютого 2017 року Справа № 910/6819/15-г Вищий господарський суд України

«У відповідності до п.2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 2.21. цієї постанови передбачено, що у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 Земельного кодексу України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, про відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією.

Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Отже розірвання договорів на тій підставі, що землекористувачем не проводиться будівництво, не передбачене чинним законодавством України, а відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України».

Підстава для нарахування земельного податку

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а не будь-які інші, навіть, якщо це рішення органів влади.

01 лютого 2017 р. К/800/4499/14 Вищий адміністративний суд України

«Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційних адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення не перевірив категорії земельної ділянки, що належить позивачу та не встановив її цільове призначення, тобто не витребував дані державного земельного кадастру; наявність рішення Черкаської міської ради від 18.10.2012 не є доказом наявності у податкового органу підстав для нарахування земельного податку без витребування даних державного земельного кадастру; рішення № 1144 від 16.08.2011 «Про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки по вул. Гоголя, 305» втратило чинність у відповідності до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1756 від 15.11.2011.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне».

«Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 286.1 ст. 286 ПК України)».

«З огляду на те, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а відповідач при обчисленні земельного податку позивачу такі дані не використовував, тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про протиправність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

А наявність рішення Черкаської міської ради від 18.10.2012 про затвердження технічної документації із землеустрою та віднесення земельної ділянки, що належить позивачу, за функціональним використанням до категорії земель комерційного використання, не є доказом наявності у податкового органу підстав для нарахування земельного податку за відсутності даних державного земельного кадастру».

Приватизація землі яка знаходиться у користуванні

Судова практика, щодо приватизації земельної ділянки, яка перебуває у користуванні.
Позовні вимоги:

визнати протиправним та скасувати рішення органу місцевої влади "Про відмову в передачі безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки";

зобов'язати міську раду вчинити дії по перегляду питання (рішення) щодо необхідності безоплатної передачі позивачам у спільну сумісну власність (приватизації) земельної ділянки з числа земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади міста в особі міської ради для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Касаційну скаргу задоволено.

Справа № 569/17259/15-а, провадження К/800/21531/16, ухвала від 12.01.2017р.

Витяг:

"...Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Рівненської міської ради вчинити дії по перегляду питання (рішення) щодо необхідності безоплатної передачі позивачам у спільну сумісну власність (приватизації) спірної земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно положень частини десятої та частини одинадцятої статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні:

- будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію;

- фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав;

- закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади.

Втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Враховуючи встановлений у судовому порядку факт протиправності оскаржуваного рішення та зважаючи, що суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання відповідного суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення..."

Отримання інформації від Госгеокадастру

Оновлено порядок складання, подання та обробки запитів на публічну інформацію, розпорядником якої є Госгеокадастр.

Визначено механізм складання, подання та опрацювання запитів на отримання публічної інформації, розпорядником якої є Госгеокадастр і його територіальні органи.

Інформація надається за запитами фізичних осіб, юридичних осіб та об'єднань громадян, в тому числі за запитами на отримання публічної інформації в формі відкритих даних.

Запит може бути поданий незалежно від того, стосується ця інформація особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит подається за вибором: в усній чи письмовій формі під час особистого прийому або шляхом надсилання поштою, телефаксом, електронною поштою або по телефону (на вибір запитувача).

Письмовий запит подається в довільній формі, але повинен містити:

- ПІБ (найменування) запитувача, поштову адресу, адресу електронної пошти, номер засобу зв'язку (якщо є);
- Загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит (якщо запитувачу це відомо);
- Підпис і дату.

Запит можна також подати, заповнивши форму на сайті Госгеокадастра.

Відповідь надається запитувачу способом, вказаним ним, не пізніше 5 робочих днів з дня реєстрації такого запиту.

Якщо запит стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян, відповідь надається не пізніше 48 годин з моменту реєстрації запиту.

Термін розгляду запиту, який стосується надання великого обсягу інформації або вимагає пошуку інформації серед значної кількості даних, може бути продовжений керівництвом Госгеокадастра або його територіального органу до 20 робочих днів.

Новий Порядок складання, подання та обробки запитів на публічну інформацію, розпорядником якої є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру і її територіальні органи, затверджений наказом Мінагрополітики від 20 грудня 2016 року № 556. Також затверджено форми для подання таких запитів.

Джерело

Подвійна реєстрація договору оренди землі

Постанова від 30 березня 2016 року № 21-1434а15 Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

«Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону № 1952-ІV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, зокрема тих, які є невід’ємною частиною договору оренди цієї ділянки, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав за іншою особою, є передбаченою у статті 24 Закону № 1952-ІV підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.»

Припинення договору оренди землі при припиненні ФОП

Щодо припинення договору оренди земельної ділянки при прининенні діяльності фізичної особи-підприємця.

Роз’яснення Мінюсту щодо проблеми застосування законодавства по статусу фізичної особи - підприємця

“..фізична особа - підприємець в цивільно-господарських відносинах є різностороннім учасником. Принципи здійснення ним підприємницької діяльності роблять його подібним до юридичних осіб, тоді як в приватних відносинах, незважаючи на будь-які зміни в його статусі, він залишається бути громадянином - фізичною особою. А тому, слід чітко розмежовувати ці різні сфери відносин. Вбачається, що на підставі правила, встановленого у статті 51 Цивільного кодексу України, до фізичних осіб - підприємців слід застосовувати норми спеціального (господарського) законодавства, якщо предметом регулювання безпосередньо є їх підприємницька діяльність. Натомість, слід брати до уваги норми цивільного законодавства, якщо предмет регулювання виходить за межі підприємницької діяльності, зачіпаючи приватні інтереси суб'єкта, та в повній мірі врегульовується нормами Цивільного кодексу України.”

Поновлення договору оренди землі

Поновлення договору оренди земельної ділянки здійснюється шляхом укладання додаткової угоди із, зокрема, уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі.

Вищий  господарський суд  України. Постанова № 910/12073/16

«Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач під час дії договору оренди землі належним чином виконував обов'язки, які слідують з його умов, а отже, враховуючи продовження користування позивачем земельною ділянкою та відсутність заперечень орендодавця щодо пролонгації правовідносин протягом місячного строку після закінчення дії договору оренди від 11.03.2005, зазначений правочин є автоматично поновленим на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
З огляду на зазначені вище обставини справи та законодавчі приписи, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому, оскільки поновлення договору оренди за приписами ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" відбувається на тих самих умовах і на той самий строк які були передбачені договором автоматично з наступної дати після дати його припинення, втім в подальшому, такий юридичний факт (автоматичне повновлення) потребує відповідного оформлення сторонами додатковою угодою, на момент підписання такої угоди, враховуючи приписи ст.ст.203, 628, 651, 653 ЦК України, ст.ст.179, 180 Господарського кодексу України (далі ГК України), сторони мають привести умови договору у відповідність до чинних вимог законодавства, тобто внести зміни до пролонгованого договору, які (зміни), відповідно, набирають чинності в день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору (ч.2 ст.187 ГК України).

Отже, вимоги про укладення додаткової угоди про поновлення договору на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", зміст якої в частині розміру орендної плати приведений у відповідність до п.п.288.5.1. п.288 Податкового кодексу України способом внесення змін до пролонгованого автоматично договору, є обґрунтованими».

«Доводи скаржника про те, що укладення договору на новий строк можливе виключно внаслідок прийняття радою відповідного рішення, оскільки в іншому випадку буде відсутнє волевиявлення учасника господарських відносин та порушений принцип свободи договору, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки: по-перше, у разі поновлення договору на підставі ч.6 ст.33 Закону України нормативно унормовано, що укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із, зокрема, уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності); по-друге, в спірних правовідносинах, як приписи законодавства, так і умови договору оренди, встановлювали можливість реалізації зазначеного принципу шляхом висловлення заперечень щодо поновлення договору, звернення до орендаря з вимогою про повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі, тобто внаслідок висловлення учасником правовідносин волевиявлення у формі дії, тоді як відсутність заперечень щодо поновлення договору та відповідної вимоги про повернення землі засвідчує згоду орендодавця, що відповідає приписам ст.205 ЦК України».

 

Формування земельної ділянки. Земля як об'єкт цивільних прав

11 січня 2017 року Справа № 916/632/16 Вищий господарський суд України

«З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи не вбачається, що частина орендованої земельної ділянки, яку позивач має на меті залишити в оренді шляхом внесення спірних змін до Договору, сформована як об'єкт цивільних прав.

Так, за приписами статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що господарськими судами попередніх інстанцій цілком правомірно та обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог Кооперативу».

Безоплатне надання земельної ділянки

Як, згідно закону, безкоштовно отримати земельну ділянку.

Використовуйте даний матеріал у якості інструкції, яка допоможе вам безоплатно отримати земельну ділянку.

Розподіл земельних ділянок

Судове рішення про розподіл спадкового майна, а саме, земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які перейшли у спадок по 1/3 на кожного спадкоємця. Позивач просить суд виділити земельні ділянки в натурі у зв’язку з сільськогосподарською необхідністю.

Крім того, позов передбачає об’єднання кількох земельних ділянок окремих власників в одну.

Позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ознайомитися з рішенням

Щодо терміну дії договору оренди нерухомості комунальної власності

Повідомте орендаря у строк до трьох місяців, щоб запобігти автоматичного продовження договору на тих же умовах після його закінчення.

Постанова від 20 квітня 2016 року № 3-266гс16
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

"Спірні правовідносини щодо оренди нерухомого майна комунальної власності регулюються положеннями частин другої та третьої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі – Закон), якими встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов’язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

При цьому норми Закону не містять вказівки про необхідність саме отримання такого повідомлення орендарем в строк до трьох місяців, а також про зобов’язання власника перевіряти вчасність надходження кореспонденції до адресата, а зазначається лише про обов’язок власника здійснити письмове попередження орендаря, що і було ним (власником) зроблено".

Реєстрація земельної ділянки онлайн

12 жовтня в Україні введено нову електронну послугу - онлайн-реєстрацію земельної ділянки.

До кінця року послуга буде доступна в пілотному режимі для міста Києва і Чернігівської області, а з 1 січня 2017 року запрацює по всій Україні.

Зробити це можна на даному сайті - https://e.land.gov.ua/

Оригінал новини з Урядового порталу: 

Розгляд клопотання про надання дозволу - Судова практика

Якщо клопотання на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не було розгянуте у термін передбачений законодавством, сміливо звертайтеся до суду!

Судова практика з цього приводу. Актуально для будь-якого регіону.

19 жовтня 2016 р. К/800/1537/16 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

«Враховуючи, що позивачем було подано до Київської міської ради належним чином оформлене клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з доданими до нього графічними матеріалами, місцева рада, відповідно до статті 19 Конституції України, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та частин 6, 7 статті 118 ЗК України зобов'язана була розглянути клопотання у місячний строк і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні.

Проте, відповідачем в порядку, передбаченому законодавством, не розглянуто клопотання позивача про надання дозволу на складення проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Київської міської ради щодо відмови розгляду по суті клопотання позивача та щодо зобов'язання Київської міської ради розглянути подане позивачем клопотання є обґрунтованими та підлягають задоволенню.»

«ПОСТАНОВИЛА:

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Київської міської ради щодо порушення процедури розгляду клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не більше 0,10 га в адміністративних межах міста Києва та невинесення на розгляд Київської міської ради клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зобов'язати Київську міську раду винести на засідання найближчої сесії Київської міської ради та розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в адміністративних межах міста Києва у порядку та строки, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, та прийняти мотивоване рішення за результатами розгляду вказаного клопотання.»

Право користування землею не передається у спадок

Право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

ПОЗИЦІЯ у справі за № 6-2329 цс16

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, статтею 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відпвоідно до статті 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Мораторій на купівлю-продаж земель

Парламент України продовжив мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення до 01 січня 2018 року. Законопроект №5123-1 підтримало 297 народних обранців.

Згідно поточної редакції Земельного кодексу, покупка-продаж с/г землі в Україні не допускається до набрання чинності закону про обіг земель с/г призначення, але не раніше 1 січня 2017р.

Прем'єр-міністр України Гройсман 5 жовтня заявив, що мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення буде діяти до прийняття закону про обіг землі.