07 лютого 2017 року Справа № 910/5373/16 Вищий господарський суд України
«Виконувач обов'язків керівника Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Ремторгустаткування" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 № 72-6-00371, а саме: викладення пункту 4.2 в такій редакції:
"Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки". Позов вмотивовано прийняттям міською радою рішення про затвердження нормативної грошової оцінки земель, відповідно до якої визначається розмір орендної плати, приписами статей 14 Конституції України, статей 288, 289 Податкового кодексу України, статей 1, 13, 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі".
Відповідач проти позову заперечив, вказавши, що позивач передчасно звернувся з позовом до суду, оскільки не надсилав пропозицій відповідачу щодо внесення змін до договору у відповідності до вимог статті 188 Господарського кодексу України».
Позов задоволено – О.Б.
«Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини 2 статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.
Відтак, висновки судів щодо наявності підстав для задоволення позову та приведення розміру орендної плати за земельну ділянку у відповідності до вимог чинного законодавства є законними та обґрунтованими, при цьому доводи касаційної скарги щодо передчасності звернення з позовом до суду спростовуються обґрунтованими, доводами судів попередніх інстанцій.»
Немає коментарів:
Дописати коментар