Підстава для розірвання договору оренди землі

Підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

01 лютого 2017 року Справа № 910/6819/15-г Вищий господарський суд України

«У відповідності до п.2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 2.21. цієї постанови передбачено, що у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 Земельного кодексу України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, про відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією.

Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Отже розірвання договорів на тій підставі, що землекористувачем не проводиться будівництво, не передбачене чинним законодавством України, а відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України».

Підстава для нарахування земельного податку

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а не будь-які інші, навіть, якщо це рішення органів влади.

01 лютого 2017 р. К/800/4499/14 Вищий адміністративний суд України

«Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційних адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення не перевірив категорії земельної ділянки, що належить позивачу та не встановив її цільове призначення, тобто не витребував дані державного земельного кадастру; наявність рішення Черкаської міської ради від 18.10.2012 не є доказом наявності у податкового органу підстав для нарахування земельного податку без витребування даних державного земельного кадастру; рішення № 1144 від 16.08.2011 «Про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки по вул. Гоголя, 305» втратило чинність у відповідності до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1756 від 15.11.2011.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне».

«Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 286.1 ст. 286 ПК України)».

«З огляду на те, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а відповідач при обчисленні земельного податку позивачу такі дані не використовував, тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про протиправність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

А наявність рішення Черкаської міської ради від 18.10.2012 про затвердження технічної документації із землеустрою та віднесення земельної ділянки, що належить позивачу, за функціональним використанням до категорії земель комерційного використання, не є доказом наявності у податкового органу підстав для нарахування земельного податку за відсутності даних державного земельного кадастру».

Приватизація землі яка знаходиться у користуванні

Судова практика, щодо приватизації земельної ділянки, яка перебуває у користуванні.
Позовні вимоги:

визнати протиправним та скасувати рішення органу місцевої влади "Про відмову в передачі безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки";

зобов'язати міську раду вчинити дії по перегляду питання (рішення) щодо необхідності безоплатної передачі позивачам у спільну сумісну власність (приватизації) земельної ділянки з числа земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади міста в особі міської ради для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Касаційну скаргу задоволено.

Справа № 569/17259/15-а, провадження К/800/21531/16, ухвала від 12.01.2017р.

Витяг:

"...Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Рівненської міської ради вчинити дії по перегляду питання (рішення) щодо необхідності безоплатної передачі позивачам у спільну сумісну власність (приватизації) спірної земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно положень частини десятої та частини одинадцятої статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні:

- будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію;

- фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав;

- закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади.

Втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Враховуючи встановлений у судовому порядку факт протиправності оскаржуваного рішення та зважаючи, що суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання відповідного суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення..."

Отримання інформації від Госгеокадастру

Оновлено порядок складання, подання та обробки запитів на публічну інформацію, розпорядником якої є Госгеокадастр.

Визначено механізм складання, подання та опрацювання запитів на отримання публічної інформації, розпорядником якої є Госгеокадастр і його територіальні органи.

Інформація надається за запитами фізичних осіб, юридичних осіб та об'єднань громадян, в тому числі за запитами на отримання публічної інформації в формі відкритих даних.

Запит може бути поданий незалежно від того, стосується ця інформація особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит подається за вибором: в усній чи письмовій формі під час особистого прийому або шляхом надсилання поштою, телефаксом, електронною поштою або по телефону (на вибір запитувача).

Письмовий запит подається в довільній формі, але повинен містити:

- ПІБ (найменування) запитувача, поштову адресу, адресу електронної пошти, номер засобу зв'язку (якщо є);
- Загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит (якщо запитувачу це відомо);
- Підпис і дату.

Запит можна також подати, заповнивши форму на сайті Госгеокадастра.

Відповідь надається запитувачу способом, вказаним ним, не пізніше 5 робочих днів з дня реєстрації такого запиту.

Якщо запит стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян, відповідь надається не пізніше 48 годин з моменту реєстрації запиту.

Термін розгляду запиту, який стосується надання великого обсягу інформації або вимагає пошуку інформації серед значної кількості даних, може бути продовжений керівництвом Госгеокадастра або його територіального органу до 20 робочих днів.

Новий Порядок складання, подання та обробки запитів на публічну інформацію, розпорядником якої є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру і її територіальні органи, затверджений наказом Мінагрополітики від 20 грудня 2016 року № 556. Також затверджено форми для подання таких запитів.

Джерело

Подвійна реєстрація договору оренди землі

Постанова від 30 березня 2016 року № 21-1434а15 Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

«Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону № 1952-ІV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, зокрема тих, які є невід’ємною частиною договору оренди цієї ділянки, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав за іншою особою, є передбаченою у статті 24 Закону № 1952-ІV підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.»